«Ти пам‘ятаєш як горів майдан? 
Хіба можливо це колись забути?
Той біль і час смертельної спокути
І наш надрив від звільнення кайдан.
Ти пам‘ятаєш як горів майдан?
Коли і серце в крові обливалось,
Коли усе на світі пробачалось.
Лиш не війна між своїх громадян....»
21 листопада в нашій країні відзначається День Гідності та Свободи.Це знаменна дата,адже події,що відбулися в листопаді 2013 року дали поштовх до дій по всій території держави,сколихнули країну хвилею нечуваного патріотизму,показали важливість національної ідеї.
З метою вшанування мужності громадян,які постали на захист демократичних цінностей,прав і свобод людини,національних інтересів України в Монастириському Будинку Дитячої та Юнацької творчості проведено захід,приурочений п‘ятій річниці «Революції гідності».
Шлях до гідного життя непростий,треба змінюватися і у власному сприйнятті світу,і у суспільних відносинах.
Щиро сподіваємося,що найзаповітніше бажання українців сьогодні-жити під мирним небом України без війни-здійсниться!

Сьогодні, 21-го листопада, ми відзначаємо п'яту річницю Революції Гідності. Найголовніше питання: чи стали ми сильнішими та впевненішими у собі? Чи змінились ми ментально? Про це в ексклюзивному коментарі для UAINFO розповідає письменник Степан Процюк.

"Це насправді дуже складне і болюче для нас, українців, запитання. Ментальні зміни не можуть відбутися ні за 30, ні за 15, ні на 3 роки. Треба багатогранних і чесних розмов на цю тему, бо ніхто не побудує Україну, крім нас самих. Треба долати певний інфантилізм. Ми століттями не мали державності. Постійно працював негативний відбір (перспективних зманювала імперія) і кривава селекція (за радянського часу, особливо до середини 50-их років)", – сказав письменник.

Читайте також: Єдиний шлях, який залишився в України

Степан Процюк розповів про кілька сторінок нашої історії, які певним чином скорегували національний менталітет. "Ще за козацьких часів багато хто, особливо із козацької старшини,  мріяв про "хутірці" і маєтності не менше від шаблі. І деякі січовики, плазуючи, танцювали гопака перед Катериною, хоча мали за спиною подвиги героїв, і, до прикладу, життя та діяльність Івана Мазепи та Петра Конашевича-Сагайдачного. А лише 1933-ий рік, Великий Голод, наніс такі рани нашій ментальності, які неможливо швидко залікувати. Певною мірою нинішня позанормальна корупція – це і генетична пам'ять про Голодомор і сибірський холодомор…".

Письменник наголосив, що Україна витримала майже нелюдські випробування. "Однак ми маємо українську класичну літературу, хоча вона постала дивом, її не мало бути у тих умовах. Ми маємо історію УНР і УПА".

Степан Процюк розповів, що українці – з одного боку, нескорена нація, з іншого – пристосуванці і кар’єристи.

"Але це не питома українська риса. Це світовий портрет людських якостей. Нас душить "українська жаба", ми часто підіймаємо лемент із-за "зрад", які на кожному кроці начебто чигають на нас. Але це не параноя, а результат важкої історичної долі. Треба часу і терпіння", – сказав він. 

Читайте також: П'ята річниця Євромайдану: що необхідно пам'ятати про Революцію гідності в Україні. ФОТО

Спепан Процюк відмітив, що після історії козаччини, УНР та УПА, двох майданів за час незалежності, гібридної війни, що триває і зараз, стає зрозумілим, що наш народ має у світі власне призначення.

"Кілька літ назад Україна нагадала світові про нові сенси боротьби за свободу, скропивши її кров′ю Небесної Сотні і трошки пізніше – Героїв війни... Нам треба йти і вірити. В Універсумі нема добрих чи поганих націй. Нам треба терпеливо і впевнено виконати своє призначення у вирі світової історії. Як писав поет Олег Ольжич, розстріляний у сорокових роках, «держава не твориться в будучині// держава будується нині». Вітаю всіх громадян України з Днем Гідності та Свободи", – сказав Степан Процюк.